Перше, з чим ми зустрічаємося під час пандемії - з великою кількістю невизначеності, щодо себе, рідних і дуже часто до власного майбутнього. 

Ми переживаємо про стан здоров’я і свої можливості: як фізичні так і психологічні. Більшість переживань стосуються майбутніх подій. 

І дійсно такі думки і переживання «наперед» викликають тривогу. Ми ніби в очікуванні нещастя. І цю тривогу відчуваємо не тільки в думках, а й фізично: м’язова напруга, неможливість розслабитися, зниження концентрації уваги, порушення сну, і як результат, загальне виснаження.     

Звісно, тривога у цій ситуації  є абсолютно нормальною реакцією на події довкола нас. Ще в середньовіччі медики говорили, що отрута та ліки можуть бути одним і тим же – справа лише в дозуванні. І якщо дозволите собі потривожитися тільки 30 – 40 хвилин на добу, а решту часу житимете в нормальному ритмі – все буде добре!

Дуже важливо, щоб ваші дні були сповнені змістовними, ціннісними активностями. Тому намагайтеся:

- планувати свій день: сон, харчування, фізичне та інтелектуальне навантаження;

- підтримувати стосунки з людьми – спілкуйтеся особисто і онлайн;

- обговорювати свої думки в сім’ї щодо подій навколо (і особливо дізнайтеся, що про це думають ваші діти, а вони точно мають особисту думку!);

- говорити про любов, повагу, важливість і значимість людей, які є навколо, не гайте час на образи;

- докладати зусиль, щоб протистояти пандемії: дбайте один про одного, проявляйте повагу, зберігаючи людяність та здоровий глузд!  

Карантин – це не лише вимушена зупинка в житті, яку треба чимось заповнити, щось робити, щоби якось «убити час» і дочекатися «відновлення життя». Час – безцінний! І життя на карантині (а ми не знаємо, скільки він триватиме) – має бути Життям, а не очікування кінця карантину.

Відділ комунікації поліцї Київської області