В ніч на 24 лютого почалися обстріли прикордонних населених пунктів Київщини. Російські війська зайшли на територію України через Зону відчуження. Весь особовий склад поліції Київщини вже був на робочих місцях.

Оперуповноважений Іванківського відділення поліції Андрій Чалий на початку бойових дій ніс службу на блокпосту поряд з окупованим селом Демидів. 9 березня спільно з двома колегами підполковник прибув на блокпост для евакуації мирних мешканців, які на свій страх та ризик намагалися вирватися з окупації.

В цей час ворожі війська почали нещадно обстрілювати блокпост.

«Не почули ми звук прильоту цього снаряду. Цьому навіть нічого не передувало. Навіть не було обстрілів позицій Збройних Сил які були на межі зіткнення. Саме чомусь ці перші постріли пішли сюди» - згадує Андрій Чалий.

Поліцейському обпекло обличчя, уламками снаряду пошкодило ногу, була пошкоджена рука.

«Декілька осколків затримав бронежилет, який був одягнений на мені, це в області плеча та живота. Мабуть в Дмитра чи Олексія був пошкоджений автомат, видно, що якийсь великий осколок вмятину залишив в автоматі. В мене також, якимось великим осколком було зрізано навпіл магазин від автомату, із-за цього напевно і здетонували набої і отримали ожоги руки і обличчя» - розповідає поліцейський.

Андрій Чалий згадує, як поруч побачив поранених колег і кинувся їх рятувати. Поліцейському Олексію Пономаренко уламок прошив бокову частину тіла та пошкодив внутрішні органи.

«З Дмитром ми ще спілкувались , Олексія ми кликали , намагались з ним говорити, але він ніяких ……..хрипи тільки, почались хрипи, слів ніяких не вимовляв, нічого не говорив» - відзначає Андрій Чалий.

Не гаючи ні хвилини поліцейські Київщини забрали поранених колег та доправили до лікарні. Колега Андрія Олексій Пономаренко від отриманого поранення загинув, Андрій же провів у лікарні всього кілька днів і знову повернувся на службу допомагати рятувати людей.

Витримав, вистояв, лишився вірний Присязі попри те, що дружина та син Андрія лишились в окупованому ворогом Іванкові. Двічі окупанти приходили до будинку Андрія та розшукували поліцейського. Сина поліцейського змушували телефонувати батькові.

« Запитували - «Где отец, пусть возвращаеться». Казали дитині, щоб він набирав мене і казав мені, щоб я їхав, але на той час вже в Іванкові не було зв’язку» - згадує Андрій.

На початку квітня, коли ворог залишив свої позиції Андрій одним із перших зайшов до звільненого Іванкова та нарешті зустрівся з родиною.

Андрій Чалий з шаною згадує свого загиблого товариша Олексія Пономаренко. Попри ризик і постійну напругу поліцейський Київщини продовжує гідно служити і захищати громадян.

Відділ комунікації поліції Київської області