Навіть повітря було важке - було відчуття смерті: Британське видання «Delayed Gratification» опублікувало інтерв’ю з очільником поліції Київщини Андрієм Нєбитовим
Опубліковано 21 жовтня 2022 року о 11:51

Журналісти авторитетного журналу Великобританії «Delayed Gratification» підготували матеріал про роботу поліцейських Київщини під час фіксації воєнних злочинів окупанта. У статті описана одна із ексгумацій тіла мирного жителя, вбитого агресорами під час окупації Бучанського району, а також дії поліцейських під час активного наступу агресора на Київщину.

Так, під час виявлення та огляду тіла загиблого Андрій Нєбитов розповів обставини скоєння даного воєнного злочину окупантами.

«Виявлено тіло чоловіка 1964 р.н., який разом із родиною намагався виїхати 28 лютого у безпечне місце. Він був за кермом Renault. На жаль, автомобіль був розстріляний солдатами армії рф. В результаті, він, його дружина та 17-річний син померли. Бабусі і його п'ятирічній дочці, яка була поранена в голову з вогнепальної зброї, вдалося втекти», – відзначив очільник поліції Київщини та пояснив, що чоловіка впізнали рідні за одягом, втім необхідно провести ще тестування ДНК для підтвердження. Останки чоловіка були виявлені в околицях Бучі там, де базувалася військова позиція окупантів.

«Нещодавно ми виявили багато тіл саме в тих місцях, де армія російської федерації дислокувалося, де вони викрадали людей, катували, а потім убивали», - пояснив Андрій Нєбитов та зазначив, що в даному випадку правоохоронці відкрили кримінальне провадження, за аналогією із більш ніж 3000 іншими злочинами окупантів у Київській області за ст. 438 Кримінального кодексу України.

Очільник поліції розповів, що поліцейські готувалися до можливого нападу росіян протягом кількох місяців. Із початку 2021 року західні чиновники активно обговорювали можливість нападу агресора. Андрій Нєбитов, будучи родом з Донецька, де підтримувані росією сепаратистські сили воюють з українськими військовими з 2014 року, віднісся до застережень серйозно. Втім, він визнає, що ніхто не усвідомлював масштабів скоєних окупантами злочинів та їх жорстокості.

«Ми готувалися, звичайно, але все одно були не готові. Я думаю, що неможливо готуватися до війни, – розповідає очільник поліції Київщини. – Ми передбачали, що може бути провокація на сході України, але ніколи не думали, що нападуть на Київщину і просто розстрілюватимуть мирних жителів». 

У ніч вторгнення Андрій Анатолійович був весь час на роботі. «Я був серед тих, кому першому повідомили про початок війни. Це було близько 4.30 ранку. Через півгодини я почув – вибухи, які лунали крізь спляче місто. 24 лютого моє життя розділилося на до і після», – розповідає начальник ГУНП в Київській області.

У перші дні вторгнення поліція Київщини працювала над евакуацією людей, які тікали з Бучі, Ірпеня та десятків інших міст та невеликих сіл, які були на шляху наступу армії рф до столиці. Кількість біженців перевищувала наявні місця у транспортних засобах; Андрій Нєбитов власним автомобілем допомагав рятувати людей із зони активних бойових дій – там, де тривали обстріли.

Так, під час евакуації в Макарові ворог почав обстрілювати місцевий будинок культури, звідки вивозили людей. «Якби нам не вдалося вивезти цих людей, вони, ймовірно, померли б там», — зазначає генерал.

Не всім так пощастило. Деякі люди, особливо похилого віку, які через хвороби і скруту під час наступу агресорів не хотіли виходити з дому, залишати будинки, які будували все життя. Були і такі, хто був просто паралізований від страху, не міг пережити насильство, яке перевернуло їхні життя і знайти вихід, поки не стало надто пізно.

Розповів очільник поліції і про втрати серед поліцейських: двоє осіб загинули в боях на Сході країни після приєднання до батальйону «Миротворець» та ще троє були вбиті агресорами при проведенні евакуації. Поліцейський із Бородянки Іван Сімороз втратив всю родину, коли снаряд влучив у їхній будинок: «Лікарі намагалися врятувати життя його маленької дитини, але наступного дня він сказав мені: «Моя дитина також померла»», - згадує Андрій Нєбитов.

Генерал був одним із перших, хто увійшов на деокуповані території лише через кілька годин після того, як російська армія відступила. Хоча російських солдатів вже не було, прихована небезпека чатувала всюди. Нерозірваними боєприпасами та мінами були всіяні вулиці і дороги. Окупанти залишали саморобні вибухові пристрої в предметах побуту, пральних машинах, прив’язували гранати до ніжок стільців. Кожен хибний крок та помилковий рух міг бути смертельним. Андрій Нєбитов і його підлеглі мали діяти з особливою обережністю; вони не лише фіксували воєнні злочини загарбників, але і підтримували цивільних, багато з яких вперше за більш ніж місяць вийшли з укриттів і підвалів.

Під час окупації поліція отримувала інформацію про звірства, які відбувалися в Бучі та навколишніх містах і селах. Але коли поліція зайшла на звільнену від окупантів територію картина побаченого шокувала.

«Мені важко підібрати слова та описати те, що я бачив, — зазначив генерал, – весь асфальт був вкритий битим склом, гільзами, розбитим обладнанням, спаленими машини. Це нагадувало Армагедон. Всюди були понівечені паркани, розбиті машини, розстріляні люди в машинах. Це був жах. Навіть повітря було важке – було відчуття смерті. Там, де була знищена російська військова техніка, лишились шматки людської плоті окупантів. Запах був жахливий, начебто на м'ясокомбінаті».

З першого дня вторгнення окупантів на Київщину і після звільнення області поліція Київщини посилено працювали над документуванням воєнних злочинів. У кожному із деокупованих населених пунктів, на кожній звільненій вулиці, чекала нова історія жахів скоєних агресорами: тіла п'ятьох вбитих чоловіків, зі зв'язаними за спиною руками в камері тортур у підвальному приміщенні дитячого табору Бучі; братська могила, в якій були тіла розстріляної родини мера Мотижина – села на захід від Києва. Список можна продовжувати й продовжувати.

«І це тільки Київська область. У районах, де окупація триває, ці жахи все ще відбуваються!» – повідомив очільник поліції Київщини. На територіях навколо Харкова, звільненого українськими військами у вересні, є докази нових військових злочинів. В Ізюмі розкопано могилу з 436 тілами. У Київській області ж тіла вбитих росіянами громадян знаходять і досі. Протягом окупації цього регіону було 1352 підтверджені смерті мирних жителів.

«На жаль, ми продовжуємо знаходити тіла мирних жителів, – розповідає Андрій Нєбитов, – у нас досі є зниклі безвісти з Київської області, яких ми продовжуємо шукати. Їх близько 300». Деякі особи, відзначає генерал, можуть бути і поза межами області у неглибоких лісових могилах. Справжня ж кількість звірств, вчинених в Україні, невідома.

Відділ комунікації поліції Київської області



Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux