У повсякденному житті людина на всі події, явища має власний погляд, особисте ставлення, і не є рідкісними такі ситуації, коли думка однієї людини розходиться з думкою іншої, коли є суперечності з вирішенням, з поведінкою іншої людини. Наприклад, текст написано не так, як хотілось би, кольори невдало підібрані, неправильне виховання дітей, чоловік неуважний, начальник некомпетентний та тому подібне.

Виникає потреба або необхідність в критиці.

Критика (від грецької kritike – мистецтво розбирати, судити) – це:

- розбір (аналіз), обговорення будь-чого з метою дати оцінку;

- негативне судження про що-небудь (в науці, мистецтві, суспільному житті і т. д.), індикація недоліків;

- дослідження, наукова перевірка достовірності, автентичності чого-будь (наприклад, критика тексту, критика історичних джерел).

Критика, як і будь-яка дія, може мати різні цілі:

- бажання допомогти щось змінити, вчасно помітити, в чомусь стати краще;

- бажання викликати негативні емоції;

- бажання підкреслювати свою значимість за рахунок приниження іншого словами критики.

В залежності від цілі використаної критики, вона може бути конструктивною та деструктивною. Якщо той, хто критикує, робить це з благих намірів, для поліпшення і позитивних змін, то така критика частіше конструктивна. Якщо ж критика має за мету просто образити іншу людину або відчути особисту перевагу, тоді критика деструктивний характер. Характерною особливістю критики від іншого також є вплив на критику. При конструктивній критиці виникає бажання діяти, щось змінити, покращити, а при деструктивній критиці хочеться оборонятися, захищатися і виправдатися.

В ситуаціях можливої критики одні люди вирішують, що краще промовчати, не руйнувати відносини критикою, а інші вирішують висловити свою критичну думку. Особливо складно використати критику з емоційно близькими людьми, оскільки критичні висловлювання часто пов'язані з особистими переживаннями.

Для того, щоб не перетворитися на людину, яка «знає дорогу, але не може керувати машиною», потрібно навчитися конструктивно критикувати. Техніці конструктивної критики можна навчитися, застосовуючи усвідомлено необхідні кроки та відстежуючи кожен етап.

Етапи конструктивної критики:

Визначте, яку ціль ви переслідуєте своєю критикою. Для цього дайте відповідь на запитання: «Для чого я хочу це сказати?»

Критикуйте наодинці, а хваліть при людях.

Підберіть відповідні слова, які мотивують до позитивних змін, виключаючи необхідність захищатися. Будьте коректні!

Критикуйте факти, події, можливості, поведінку, а не саму людину.

Критика повинна бути змістовною, але не довготривалою. Згадувати всі помилки та неточності іншої людини не варто.

Критикуйте без лишніх емоцій, спокійно, безпристрасно.

Використовуйте правило «+» «-» «+», яке полягає в тому, що спочатку варто відзначити яку-небудь сильну сторону того, кого критикуєте, його позитивного моменту, потім висловити, що краще змінити, що зроблено не так, і закінчити позитивним висловлюванням, наприклад, вірою в те, що людина зможе виправити або в те, що людина сама знає, як найкращим чином вирішити дане питання.

Дайте людині висловитись, проявляйте увагу до її думки та готовності до діалогу.

Будьте щирими!

Для вираження конструктивної критики можна скористатися наступними техніками:

Висловлення сумнівів у правильності, необхідності, результативності. Наприклад, «Думаю, що вибраний шлях більш затратний», «Боюсь, що...»

Звертання до минулих аналогічних випадків. Наприклад, «у нас був аналогічний випадок ...», «я зіткнувся з такою ситуацією».

Посилання на три причини. Наприклад, «я не згоден ... (Аргумент) .Це раз. (Аргумент).Це два. (Аргумент) .Це три».

Кожна людина може виробити свою схему конструктивної критики, головне, щоб вона такою була.

Критика при умілому використанні може слугувати ефективним інструментом взаємодії з оточуючими людьми!